Камра тихо булькотіла на пательні, її аромат
давно заполонив кожну щілину кабінету, ставши чимось рідним, майже
домашнім. Ніч розлилась по бруківці тисячами вогнів, зелена луна
відбилась у спокійних водах Хурона. Ця леді як завжди була чарівна у
своїй простій чорній лоохі, що здатне вкрити увесь світ. З напівтемрявою
кабінету різко контрастувало лілове лоохі Денного Обличчя Почесного
Начальника. Хлопець тихо всміхався своїм думкам, але Макс був надто
заклопотаний пошуком своїх газет, що б це помітити. Нарешті Нічне
Обличчя зайняв своє місце в кріслі Почесного Начальника, а камра зайняла
не менш почесне місце у двох чашках.
- О сер Макс, нарешті ви залишили спроби стати найбільш метушливою істотою і взялися до своїх справ, бо ця роль вже давно належить мені.
- Повірте, навіть і на думку не спало претендувати на ваше місце, а метушусь я лиш від того, що в мене сезонне загострення моєї цікавості.
- Любе моє чудовисько, чи можу я якось зарадити вашій хворобі?
- Якщо не вважаєте обтяжливим трохи попрацювати підручником з історії і донести до моєї скромної персони звідки в вас з’явився вираз «Грішні магістри», якщо у вас відсутня релігія?
- Оу, сер Макс, не варто прив’язувати гріх до релігії, це поняття виникло задовго до неї. Але релігія його вдало використала і навіть класифікувала. З самого початку гріх – це промах, це твоя дія чи бездіяльність, що принесе шкоду тобі особисто, але якісь мужі вирішили, що це не є вигідним. Вони самі вирішили, що є гріх, а що ні, загнали людей у ці рамки і змусили в них жити. Абсурд та й годі. Я як справжній егоіст вас запевняю – це є ні чим іншим як спробою відібрати у людини право на самовизначення.
Гріх – це те, що неможливо визначити і навіть не варто. В нього не має часу, бо це може статися будь коли. Ось зараз я, наприклад, лінюсь и це вже є гріх, це відбувалось, відбуваєтся нині, але завершиться з моєю смертю. А пам’ятаєш нашого знайомого Йонгі? Він зумів згрішити і після смерті, своїми мемуарами штовхнувши людей на дії, що ледь не зруйнували світ.
А що щодо кордонів? А чи є хоч десь кордони крім державних? Знову ж моя лінь, здавалося, гріх невеликий, але доки я насолоджуюсь камрою, десь у світі з’являється ще один грішний магістр. І ось вже на моїй совісті невинно вбиті душі. Але ось ще така ситуація. Менше ніж за місяць ти вбив десяток злочинців, людей, що ледь не полонили наше місто і через нестачу розуму майже його знищили. Чи можна вважати твій вчинок гріхом? Адже це вбивство. Але задля спасіння. І який тоді гріх вважати тяжчим? Мою лінь, яка погубила невинних людей, чи твоє вбивство, що врятувало мілони? Цікаво, чи не так? Про це можна довго сперечатись, але моя думка така: що кожен сам має обрати для себе за що себе картати. Наші магістри грішні не через війну, яку розпочали, а через те, що програли, промахнулись. А історію вже написали переможці.
Та залишимо цю тему, Макс, бо я занадто повиснув на твоїх вухах. Будь яка дія може бути гріхом відносно якоїсь людини і безгрішних не існує. І знаєш, як на мене це гріх не спробувати нових солодощів мадам Жержинди. Тож вперед, в нас попереду ціла ніч, на те що б насолодитися нашим грішним життям, бо для смерті усі люди рівні, навіть, самі благочестиві усе одно опиняться у тій самій коробці.
- О сер Макс, нарешті ви залишили спроби стати найбільш метушливою істотою і взялися до своїх справ, бо ця роль вже давно належить мені.
- Повірте, навіть і на думку не спало претендувати на ваше місце, а метушусь я лиш від того, що в мене сезонне загострення моєї цікавості.
- Любе моє чудовисько, чи можу я якось зарадити вашій хворобі?
- Якщо не вважаєте обтяжливим трохи попрацювати підручником з історії і донести до моєї скромної персони звідки в вас з’явився вираз «Грішні магістри», якщо у вас відсутня релігія?
- Оу, сер Макс, не варто прив’язувати гріх до релігії, це поняття виникло задовго до неї. Але релігія його вдало використала і навіть класифікувала. З самого початку гріх – це промах, це твоя дія чи бездіяльність, що принесе шкоду тобі особисто, але якісь мужі вирішили, що це не є вигідним. Вони самі вирішили, що є гріх, а що ні, загнали людей у ці рамки і змусили в них жити. Абсурд та й годі. Я як справжній егоіст вас запевняю – це є ні чим іншим як спробою відібрати у людини право на самовизначення.
Гріх – це те, що неможливо визначити і навіть не варто. В нього не має часу, бо це може статися будь коли. Ось зараз я, наприклад, лінюсь и це вже є гріх, це відбувалось, відбуваєтся нині, але завершиться з моєю смертю. А пам’ятаєш нашого знайомого Йонгі? Він зумів згрішити і після смерті, своїми мемуарами штовхнувши людей на дії, що ледь не зруйнували світ.
А що щодо кордонів? А чи є хоч десь кордони крім державних? Знову ж моя лінь, здавалося, гріх невеликий, але доки я насолоджуюсь камрою, десь у світі з’являється ще один грішний магістр. І ось вже на моїй совісті невинно вбиті душі. Але ось ще така ситуація. Менше ніж за місяць ти вбив десяток злочинців, людей, що ледь не полонили наше місто і через нестачу розуму майже його знищили. Чи можна вважати твій вчинок гріхом? Адже це вбивство. Але задля спасіння. І який тоді гріх вважати тяжчим? Мою лінь, яка погубила невинних людей, чи твоє вбивство, що врятувало мілони? Цікаво, чи не так? Про це можна довго сперечатись, але моя думка така: що кожен сам має обрати для себе за що себе картати. Наші магістри грішні не через війну, яку розпочали, а через те, що програли, промахнулись. А історію вже написали переможці.
Та залишимо цю тему, Макс, бо я занадто повиснув на твоїх вухах. Будь яка дія може бути гріхом відносно якоїсь людини і безгрішних не існує. І знаєш, як на мене це гріх не спробувати нових солодощів мадам Жержинди. Тож вперед, в нас попереду ціла ніч, на те що б насолодитися нашим грішним життям, бо для смерті усі люди рівні, навіть, самі благочестиві усе одно опиняться у тій самій коробці.
LazyDeer
